{"ID":13879,"ParentContentListID":null,"Title":"Рівне попрощається із двома Героями","ShortContent":null,"Priority":1,"PublicDate":"2022-04-29T11:24:13.613","ActualFromDate":null,"ActualToDate":null,"URL":null,"UrlDescription":null,"UrlLabel":null,"UrlOpenInNewWindow":false,"ContentID":9030,"Content":"<!DOCTYPE html>\n<html>\n<head>\n</head>\n<body>\n<p align=\"justify\">Небесне військо поповнилося двома рівненськими воїнами...</p>\n<p align=\"justify\">Олександр та Владислав жили у сусідніх будинках нашого міста, зналися змалечку, разом захищали Україну, і загинули разом на Донеччині.</p>\n<p align=\"justify\">&nbsp;</p>\n<p align=\"justify\">26-річний <strong>Олександр Кули</strong>к &mdash; один з трьох братів у сім&rsquo;ї. Народився на Катерини &mdash; 7 грудня. Мабуть, день народження вплинув на хлопця, пригадує мама Людмила, бо змалечку був дуже дрібненьким, ніжним, наче дівчинка... Із дитинства захоплювався книжками, просто &ldquo;ковтав&rdquo; одну за одною, тож вчителі у рідній 27 школі називали його маленьким професором.</p>\n<p align=\"justify\"><img style=\"display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;\" src=\"https://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/13879/кулик.jpeg\" alt=\"\" width=\"640\" height=\"876\" /></p>\n<p align=\"justify\">Та така мініатюрність зовсім не підходила характеру хлопця, тож захопився спортом, бойовим гопаком і виростив із себе справжнього українського дуба...</p>\n<p align=\"justify\">Після закінчення школи з відзнакою запальний та затятий хлопець вступив у Львів на економічний. Але не міг спокійно спостерігати за подіями, тож не маючи й 18 років долучився до Правого сектору й добровольцем вирушив на Схід. А вже у 2018 році підписав контракт на військову службу.</p>\n<p align=\"justify\">Відтоді, пригадує мама, хлопець постійно був у гарячих точках нашої країни. І був до того готовим, за роки пройшов навчання у всіх можливих курсах &mdash; з виживання, тактичної медицини та інше. А щире серце прагнуло закрити собою, захистити від біди цілий світ. Навіть просив рідних, якщо з ним щось трапиться, віддати його органи для трансплантації, аби навіть після смерті допомагати людям, врятувати іще хоча б одне життя...</p>\n<p align=\"justify\">&ldquo;<em>Моя наречена &mdash; Україна</em>,&rdquo; &mdash; віджартовувався Олександр, коли батьки запитували про одруження. Але не судилося...</p>\n<p align=\"justify\">&ldquo;<em>На Великдень питаю його, чи покропив їх батюшка, а він мені: &rdquo;Русня нас кропить, але і ми їх теж!&rdquo; Він мав такі гени, що не міг не боротися, мусив завжди перемагати, прагнув справедливості, мабуть, тому так рано згорів...</em>&rdquo; - каже мама Героя.</p>\n<p align=\"justify\">А ще пригадує, як після страшної звістки на вікно прилетів голуб. Каже, відчула, що то душа Сашка прилетіла додому...</p>\n<p align=\"justify\">У скорботі батьки, у скорботі і двоє братів Олександра &mdash; один із них вже захищає нашу країну, а найменший готується її боронити...</p>\n<p align=\"justify\">Поховають Олександра Кулика у Дубно, на малій батьківщині його матері...</p>\n<p align=\"justify\">&nbsp;</p>\n<p align=\"justify\"><strong> Владиславу Гудачеку</strong> 16 квітня виповнився 21 рік, а вже 25-го його серце назавжди зупинилося...</p>\n<p align=\"justify\">Єдиний син пані Марії із дитинства мріяв стати військовим. Якщо хлопчики-однолітки захоплювалися машинками, то Владик завжди із зацікавленням вивчав солдатиків та все, що стосується військової справи.</p>\n<p align=\"justify\"><img style=\"display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;\" src=\"https://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/13879/гудачик.jpeg\" alt=\"\" width=\"640\" height=\"853\" /></p>\n<p align=\"justify\">&ldquo;<em>Це було дивно для нас, бо ж у сім&rsquo;ї нікого з військових не було. Але Владик так того хотів. Він прочитав чимало енциклопедій, дуже любив історію. У школі, як починав відповідати на уроках, то іншим дітям і слова не давав вставити, так багато знав і хотів розказати</em>,&rdquo; - пригадує мама.</p>\n<p align=\"justify\">Тож, закінчивши 9 класів у 27 школі, продовжив навчання у військовому закладі &mdash; Осрозькому ліцеї із посиленою військово-фізичною підготовкою. Далі вирішив продовжити навчання в академії у Одесі.</p>\n<p align=\"justify\">Значну частину життя Владислава займав спорт. У шкільні роки займався плаванням, мав перший дорослий розряд. За тим додалися ще й бокс, футбол, кросфіт...</p>\n<p align=\"justify\">Владислав завжди не мав вільного часу, багато вчився, займався спортом, йшов до свої мети. І ніколи не скаржився, не нарікав. Мама пригадує, що вкрай рідко під час навчання від сина доводилось чути, що йому важко. І завжди за цим слідувало: <em>&ldquo;Але нічого, я все витримаю!</em>&rdquo;</p>\n<p align=\"justify\">&ldquo;<em>Казав мені: в 20 став лейтенантом, то в 40 зможе стати генералом. Я йому відповідаю, що, сину, то неможливо. А він мені: мамо, немає нічого неможливого!</em>&rdquo; - пригадує мама Героя.</p>\n<p align=\"justify\">Сміливий, добрий і порядний Владислав до останнього йшов за своїм покликанням, за своєю мрією. І тепер захищатиме нас усіх в ангельському війську...</p>\n<p align=\"justify\">Поховають Владислава Гудачека у Рівному на алеї Героїв на кладовищі &ldquo;Нове&rdquo;...</p>\n<p align=\"justify\">&nbsp;</p>\n<p align=\"justify\"><em><strong> Прощатимуться із Олександром Куликом та Владиславом Гудачеком завтра, 30 квітня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.</strong></em></p>\n</body>\n</html>","AvatarURL":"http://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/13879/загиблі.jpg","AvatarAlt":null,"Tags":[{"ID":273,"Name":"війна"}],"Files":[{"FileName":"кулик.jpeg","ExtensionType":19,"FileSize":106976,"Extension":"jpeg"},{"FileName":"гудачик.jpeg","ExtensionType":19,"FileSize":101235,"Extension":"jpeg"},{"FileName":"загиблі.jpg","ExtensionType":8,"FileSize":166604,"Extension":"jpg"}]}