![\"\"](\"https://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/14794/Рабчевський.jpg\")
Віталій Рабчевський все життя прожив у Квасилові. Закінчив місцеву школу, навчався у професійному ліцеї на зварювальника. За тим на нього чекала строкова служба у військово-морських силах. Під час служби був головним електриком на кораблі.
\nКоли повернувся, одружився. Разом із дружиною виховували двох діток сина та донечку.
\nВперше війна наздогнала Віталія у 2014 році. Його мобілізували на рік у зону проведення антитерористичної операції. Коли ж повернувся, був упевнений, що цим не закінчиться, що буде війна.
\n“Як тільки щось почнеться, я піду воювати, щоб цю нечисть сюди не пустити,” - пригадує слова кількарічної давності дружина Віталія Олена.
\nІ насправді вже 25 лютого його викликали до військкомату, а за тиждень вирушив на передову…
\n«Він справжній патріот, таких іще пошукати треба! Дуже любив Україну, і йшов за неї до останнього, за державу, за свободу, за дітей і жінок, за кожного,» - розповідає дружина Героя.
\nВіталій, який мав досвід участі в бойових діях, не приховував, що цього разу все на багато складніше.
\n«АТО – це були квіточки, от тепер почалися ягідки. Ти повертаєшся з чергування, втомлений, хочеш бодай поспати, а не знаєш, чи прокинешся, такі сильні обстріли,» - пригадує слова чоловіка Олена.
\nА ще біль у голосі, коли говорив про загиблих:
\n«Віталій казав, що найскладніше – це бачити, як людина помирає у тебе на руках. А скільки їх було 200, 300… Казав, що самі себе мусили рятувати і лікувати, турнікети, якими треба максимально швидко кров зупинити, врятували не одне життя, на жаль, багатьох врятувати не вдалося… Він розповідав, що своїх не покинули жодного: ні пораненого, ні вбитого, всіх забрали. Під обстрілами, під кулями, на свій страх і ризик верталися, але своїх хлопців не кидали,»- продовжує Олена.
\nСправедливий, чесний, відданий чоловік просто не визнавав брехні чи лицемірства. Тому найбільше його гнітили знущання над українськими воїнами, навіть своїй мамі казав, що краще вже загинути, аніж потрапити в полон. А вдома його чекали мама, дружина, дорослі діти 22-річний Владислав та 17-річна Вікторія.
\n«Він приїхав у відпустку, і я просила його сфотографуватися разом, все відмовлявся, не хотів. Казав, що то я на портрет хочу фото зробити. Я ще дивувалася, каже: що таке погане думаєш, просто буде спільне фото, а він наче відчував… Віталій народився на церковне свято 40 святих. Ми думали, вірили, що раз так, то вони його зможуть зберегти, але не вдалося... Мені сон приснився, що Віталій стукає в двері й каже «Привіт, війна закінчилась, я вже вдома». А вранці зателефонували з військкомату, і хоч по телефону нічого не сказали, я все зрозуміла…” - розповідає дружина Героя.
\n45-річний старший солдат Віталій Рабчевський загинув 8 серпня біля села Пречистівка на Донеччині через тиждень після повернення з дому…
\nПрощання із Героєм відбудеться завтра, 13 серпня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі “Нове”...
\n