{"ID":15157,"ParentContentListID":null,"Title":"Рівне попрощається із Дмитром Такуном","ShortContent":null,"Priority":1,"PublicDate":"2022-10-01T00:00:00","ActualFromDate":null,"ActualToDate":null,"URL":null,"UrlDescription":null,"UrlLabel":null,"UrlOpenInNewWindow":false,"ContentID":9985,"Content":"<!DOCTYPE html>\n<html>\n<head>\n</head>\n<body>\n<p>Дмитро Такун народився у Рівному. Спершу навчався у 24, а за тим &mdash; у 17 школі. Далі вступив до ДПТНЗ &laquo;Рівненський центр професійно-технічної освіти сервісу та дизайну&raquo; на оператора комп&rsquo;ютерного набору.<br /><br />Строкова служба в армії минула в Одесі &mdash; Дмитро був зв&rsquo;язківцем. А коли повернувся додому, почав облаштовувати життя.<br /><br />&ldquo;Йому було непросто. Але він мав характер, силу волі таку, що рідко зустрінеш. Наприклад, через пів року, як повернувся з армії, одного дня вирішив для себе: жодного алкоголю чи тютюну &mdash; і все. Відтоді Діма не зірвався. Він мав витримку. Темна смуга не була тоненькою, але він зумів з неї вибратися, роки півтора як почало все життя налогоджуватися, за кілька місяців до війни він навіть почав займатися джиу-джитсу,&rdquo; - розповідає друг Героя Володимир.<br /><br />Дмитро працював продавцем-консультантом у &ldquo;Епіцентрі&rdquo;, а коли почалася війна, нікому й слова не сказавши, пішов до військкомату.<br /><br />&ldquo;Він пішов добровольцем. Ходив не день і не два туди, просився. Казав, що він один, без жінки, без дітей, його тут нічого не тримає, того й піде... Все віджартовувався... Мамі взагалі сказав, що просто медичну комісію пройде. А оскільки мав проблеми із зором, то його швидше за все комісують. Але він, мабуть, ту табличку на пам&rsquo;ять вивчив...&rdquo; - продовжує Володимир.<br /><br />Тато Дмитра давно помер, тож підтримкою стали мама, бабуся, хрещений Валентин, друзі та кохана дівчина. <br /><br />&ldquo;Знаєте, він був настільки добрим і світлим, що навіть складно описати. Мав багато друзів, і навряд хто згадає, що Діма комусь відмовив у допомозі. Такою був людиною. А ще мав багато похресників, дуже любив діток, завжди їх забавляв, вони завжди йому посміхались. Та й дітки теж його любили, на жаль, тільки що не свої...&rdquo; - пригадує Володимир.<br /><br />&ldquo;Ми з Дімою дружили 15 років, він став хресним моєї дитини. За ці роки дружби він мене ніколи не підвів, не відмовив у допомозі, пораді, коли мені це було потрібно. Дмитро був доброю, веселою, життєрадісною людиною. Головне, що він був добрим другом не тільки в хороші часи, але й у біді не кине,&rdquo; - ділиться спогадами кум Дмитра Віталій.<br /><br />Відданий друзям Дмитро все тримав у таємниці. Про те, що таки мобілізований і їде воювати, розповів лише за кілька днів до відправки на війну. <br /><br />&ldquo;Діма був найдобрішою, найсвітлішою і разом з тим найнаполегливішою Людиною. Радів, що його за другим разом, але все-таки взяли до служби в армії (це було ще в далекому 2011 році, коли ми разом проходили строкову службу в ЗСУ). Добровольцем на фронт став так само - по професії місць не було, але Діма не здався. Всі негаразди сприймав з неймовірним оптимізмом та міг знайти позитив у будь-якій ситуації. Пам&rsquo;ятаю, як зустрілися перед самою відправкою: &laquo;Все, мені знайшли місце, я іду&hellip;&raquo; - говорив Дмитро. Стримувати, вмовляти, відговорювати було марно. Він чітко знав, що потрібен там&hellip; на фронті&hellip; на &laquo;нулі&raquo;&hellip; на війні за нашу перемогу&hellip; - розповів побратим Героя.<br /><br />Дмитро ні з ким не ділився планами на майбутнє, говорив, що головне &mdash; це повернутися додому...<br /><br />&ldquo;Ми постійно були на зв&rsquo;язку, коли це було можливо. Він особливо нічого не розповідав, лише якось розписав як минули його дві доби: там все &mdash; і нічні рейди, і міни, і вибухи, і обстріли... Він з перших днів потрапив у справжнє пекло &mdash; був під Краматорськом, під Лиманом. Через три тижні відступили в Миколаївку біля Слов'янської ТЕС. А через 3 місяці поїхали на Мар'янський напрямок...&rdquo; - додає друг Героя Володимир. <br /><br />Стрілець-помічник гранатометника, старший солдат 30-річний Дмитро Такун загинув 24 вересня під час бойових дій поблизу села Новомихайлівка Донецької області.<br /><br />&ldquo;Він був частинкою нашої сім&rsquo;ї. Найкращий друг, найкращий хресний батько. Як же він любив наших дівчат, а вони його... Дуже важко було сказати їм, що Діма більше не забере їх на прогулянку в парк, не приїде ввечері на чай, не забере зі школи, - розповідає кум Героя Володимир. - Він був воїном по житті, завжди рухався тільки вперед. Воїном він залишиться назавжди в наших серцях і ангелом охоронцем в нашій сім'ї.&rdquo;<br /><br /></p>\n<div dir=\"auto\">Прощання із Дмитром Такуном відбудеться завтра, 2 жовтня, об 11.00 на майдані Незалежності.</div>\n<div dir=\"auto\">Поховають його на кладовищі \"Тинне\".</div>\n<p><img style=\"display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;\" src=\"https://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/15157/photo1664449647.jpeg\" alt=\"\" width=\"640\" height=\"640\" /></p>\n<p><img style=\"display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;\" src=\"https://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/15157/photo1664449116.jpeg\" alt=\"\" width=\"640\" height=\"853\" /></p>\n</body>\n</html>","AvatarURL":"http://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/15157/Такун.jpg","AvatarAlt":null,"Tags":[{"ID":273,"Name":"війна"}],"Files":[{"FileName":"Такун.jpg","ExtensionType":8,"FileSize":212538,"Extension":"jpg"},{"FileName":"photo1664449647.jpeg","ExtensionType":19,"FileSize":389543,"Extension":"jpeg"},{"FileName":"photo1664449116.jpeg","ExtensionType":19,"FileSize":316703,"Extension":"jpeg"}]}