{"ID":15243,"ParentContentListID":null,"Title":"Рівне попрощається з Андрієм Симонюком","ShortContent":null,"Priority":1,"PublicDate":"2022-10-14T13:56:53.447","ActualFromDate":null,"ActualToDate":null,"URL":null,"UrlDescription":null,"UrlLabel":null,"UrlOpenInNewWindow":false,"ContentID":10045,"Content":"\n\n\n\n\n

Вже завтра проведемо в останній путь мужнього Героя, який віддав заради всіх нас найцінніше — своє життя...

Андрій Симонюк народився у Володимирці. Його тато був військовим, тож все дитинство минуло у постійних переїздах по території колишнього Радянського Союзу... Вищу освіту Андрій здобував у НУВГП, де отримав фах механіка. Працював у приватних структурах та на державній службі...

Багато часу приділяв своїй родині — разом із дружиною виховали двох донечок 14 та 16 років. Робив усе, аби його рідні почувалися поряд як за кам’яною стіною.

“Ми так його любимо, він робив нас щасливими,” - говорить про тата донька Таня.

Події 24 лютого Андрій сприйняв дуже болісно. Тож потай від дружини, доньок та батьків відразу вирушив до військкомату, хоч в армії досі і не служив.

“Андрій нікому нічого не сказав, просто пішов записуватися до війська. Кілька днів ходив у військкомат, ніяк не міг потрапити, бо черги були великі. Нам всім розказав, вже коли підписав контракт. Він готовий був голіруч йти їх бити...” - пригадує мама Героя Зоя.

Рідні надзвичайно переживали. Але позитивний та оптимістично налаштований Андрій лише заспокоював: “Мам, все буде норм!”

“Він був такою світлою людиною, його всі любили. А посмішка — широка, щира — завжди була на обличчі. Не знайдете фотографії, де б він не посміхався. Його за оцю легку вдачу і постійну посмішку навіть прозвали “Містер позитив,” - розповідає Зоя.

Андрій Служив у полку Азов. Спершу його чекали нелегкі навчання — на Львівщині, в рідній області та у столиці, де з ними займалися американські спеціалісти. А вже у вересні вирушив на передову...

“Їм там було важко. Але як була можливість, він завжди старався написати. Повідомлення короткі “Цілую. Норм” — але їх було достатньо, щоб знати, що з ним все добре... Я уявити не можу, як йому було там, як він міг воювати. Адже Андрій був надзвичайно добрим, любив рибалку, ліс, тварин... Котеня загублене чи покинуте, пташеня з гнізда випаде — він всім намагався допомогти. А якось у лісі знайшли маленьке оленя, якого мама покинула, то він куди тільки не звонив, щоб знати, як діяти, аби його вберегти. Потім ще вертався перевірити, як воно там. Одна доброта, а не Андрій... І дівчата його такі самі...” - розповідає мама.

41-річний молодший сержант Андрій Симонюк помер у лікарні Києва 12 жовтня від осколкових поранень отриманих під час артилерійського обстрілу поблизу Майорська Донецької області.

“Ми поки що не знаємо, що саме сталося. Адже усі хлопці, з якими служив Андрій, зараз перебувають на передовій. Нам лише сказали, що через це і приїхати на прощання не зможуть, бо ж у них там спекотно. А я ж то розумію, що це означає — їх поливають справжнім свинцевим вогнем...” - додає мама Андрія Симонюка.

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 15 жовтня, на майдані Незалежності о 10.00. Поховають його на кладовищі “Нове”...

$\"\"$

\n\n","AvatarURL":"http://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/15243/симонюк_2.jpg","AvatarAlt":null,"Tags":[{"ID":273,"Name":"війна"}],"Files":[{"FileName":"симонюк_2.jpg","ExtensionType":8,"FileSize":228449,"Extension":"jpg"},{"FileName":"зображення_viber_2022_10_14_16_22_27_281.jpg","ExtensionType":8,"FileSize":230564,"Extension":"jpg"},{"FileName":"зображення_viber_2022_10_14_16_24_12_171.jpg","ExtensionType":8,"FileSize":54526,"Extension":"jpg"},{"FileName":"зображення_viber_2022_10_14_16_24_24_486.jpg","ExtensionType":8,"FileSize":241680,"Extension":"jpg"}]}