\n
\n
Микола Сапальчук народився у Рівному, навчався спершу в 6, а за тим у 25 школі. По завершенню навчання відразу пішов працювати. Був різноробочим, потім вивчився на столяра. Останнім часом працював будівельником.
\n
\n
\n
“У серпні місяці він, нікому нічого не сказавши, пішов добровольцем у військкомат. Оскільки жодного армійського досвіду у Миколи не було, сказали “чекайте”. А у жовтні викликали. Він і тоді нам нічого не сказав. Тиждень не було жодної звістки, мама дуже хвилювалася. Лише тоді він прийшов на вихідні й розповів, що проходить злагодження на полігоні,” - розповідає брат Героя Олександр.
\n
\n
\n
Про нову для себе військову справу Микола розповідав мало. Більше тримав у собі.
\n
\n
\n
“Казав, що йому складно бігати, я ще питав, чого ж дивуєшся: спортом не займався, курив — то це зрозуміло, що важко. Але востаннє, коли ми бачилися, він був надзвичайно щасливим. Знав, що служитиме у піхоті, але здається, до кінця не розумів, наскільки це важко, не усвідомлював, що таке війна...” - продовжує Олександр.
\n
\n
\n
Микола був одружений, але сімейне життя не склалося. Проте до останнього надзвичайно близько спілкувався із чотирирічним сином Єгором.
\n
\n
\n
“Він колекціонував монети, був дуже поступливим, спокійним. Великі люди, а Микола був під сто кілограмів, всі дуже м’які й добрі, він — саме такий,” - пригадує брат.
\n
\n
\n
Вже 28 грудня Микола вирушив на схід нашої країни. Востаннє виходив на зв’язок із рідними 1 січня, а вже 2 січня 35-річний солдат Микола Сапальчук загинув в районі Бахмута Донецької області...
\n
\n
\n
Віддати останню шану Герою можна у Храмі всіх Волинських святих УПЦ (вул. Євгена Коновальця), де його тіло проведе ніч, а вранці тут же відслужать заупокійну службу, або ж під час прощання на майдані Незалежності о 10.00 завтра, 10 січня. Поховають його на кладовищі “Нове”...
\n
\n