{"ID":16060,"ParentContentListID":null,"Title":"Рівне попрощається із Героєм Олександром Шияном","ShortContent":null,"Priority":1,"PublicDate":"2023-02-01T15:09:31.31","ActualFromDate":null,"ActualToDate":null,"URL":null,"UrlDescription":null,"UrlLabel":null,"UrlOpenInNewWindow":false,"ContentID":10610,"Content":"\n\n\n\n\n
\n
У четвер, 2 лютого, Рівне попрощається із Героєм Олександром Шияном.
\n
\n
\n
Олександр Шиян народився у Бердянську на Запоріжжі. Втім, доля привела його саме у наше місто, звідки родом дружина Героя — Олександра.
\n
\n
\n
“Багато часу він присвятив служінню для діток з інвалідністю та їхніх мам. Люди, які бачили це, кажуть, що Саша - це людина з добрим і люблячим серцем. Це було не просто волонтерство. Він дійсно щиро любив цих дітей, багато з яких були з важкими формами інвалідності. Саме під час такого волонтерства у пансіонаті ми і познайомилися, закохалися, почали планувати спільне майбутнє. Він був люблячим чоловіком, справжнім джентельменом, яких мало. Турботливим і вірним. Навіть дивлячись в очі смерті, він більше хвилювався не за себе, а за тих, кого він залишить тут, на землі. За дружину. За три роки сімейного життя, не було і дня, щоб він не сказав, як сильно любить. І то були не пусті слова, а весь час підтверджені діями. Він був винятковим. Таких не було і не буде,” - розповідає дружина Героя.
\n
\n
\n
Після одруження Сашко переїхав до Рівного, був відданим та турботливим чоловіком та братом.
\n
\n
\n
Сашині сестри пригадують, що він був не тільки як старший брат, а й як наставник, друг, особистий захисник та борець за справедливість. Він завжди захищав свою сім‘ю перед оточуючими. Був авторитетний, мужній, серйозний.
\n
\n
\n
“Братик, маленький, а відгукався на великі біди. Він був там, де були інвалідність, смерть і потреба. Його праця любові залишила нетлінний слід у моєму житті,” - розповіла Катерина, дружина померлого двоюрідного брата, якій Герой допомагав піклуватися про донечку з інвалідністю після смерті чоловіка.
\n
\n
\n
Сашу завжди цікавив його рід - в нього було багато різних версій, звідки все-таки походить його прізвище і хто насправді його предки. Тому він завжди шанував своїх бабусь і дідусів. Він пишався тим, що він українець.
\n
\n
\n
Тож, коли ворог прийшов на рідну землю, Сашко не зміг залишатися осторонь. Спершу подбав про дружину, аби була у безпеці. А сам волонтерив, потім потрапив до сил територіальної оборони та врешті ЗСУ.
\n
\n
\n
“Саша не хотів воювати, але у його рідному Бердянську війна значно ближче, аніж у Рівному, тому бачив багато на власні очі... Тато його друга загинув в АТО, тож Саша не хотів, аби орки були тут, прагнув, аби вони пішли геть,” - продовжує Олександра.
\n
\n
\n
Сашу всі згадують з посмішкою. Він був веселим, гуморним добряком. При цьому цілеспрямованим, впевненим і морально сильним. Ніколи не мирився з несправедливістю, навіть найменшою і незначною. Він завжди боровся з нею.
\n
\n
\n
Побратими Сашка відгукуються про нього, як про справжнього, щирого патріота, відданого своїй справі. З ним не страшно було йти на війну. Він мав велике і сміливе Козаче серце. Саша був як друг і брат, підтримував своїх товаришів, навіть поки сам був у пеклі боїв. Завжди виходив на поміч.
\n
Та в першу чергу, Сашко завжди залишався християнином, віруючий ділами і вчинками, сильний приклад служителя.
\n
\n
\n
21-річний солдат Олександр Шиян загинув 17 січня у боях неподалік Бахмуту на Донеччині...
\n
\n
\n
Сашко усвідомлював ризик, на який йшов, тож дав рідним чіткі вказівки у разі смерті — жодних штучних квітів, світський одяг та камерна церемонія прощання для найближчих, без військового вшанування на майдані Незалежності. Тож рідні виконують його останню волю.
\n
 
\n
\"\"
\n
\n\n","AvatarURL":"http://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/16060/шиян_мр.jpg","AvatarAlt":null,"Tags":[{"ID":273,"Name":"війна"}],"Files":[{"FileName":"шиян_мр.jpg","ExtensionType":8,"FileSize":148897,"Extension":"jpg"},{"FileName":"photo1675254060.jpeg","ExtensionType":19,"FileSize":185107,"Extension":"jpeg"}]}