![\"\"](\"https://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/17062/нікітюк.jpeg\")
Андрій Нікітюк народився у Рівному. Закінчив 28 школу, а за тим вступив до Національного університету водного господарства та природокористування на спеціальність “Менеджмент”. Та після закінчення другого курсу у серпні 2013 року підписав контракт із Збройними силами України.
\n\n
Наступні кілька років були непростими і для всієї країни і для Андрія. Адже від 2014 року служба тривала у зоні проведення антитерористичної операції, у найгарячіших її точках. Відданість справі, любов до країни, загострене почуття справедливості, а також командирські навички пророчили йому гарну кар’єру у війську. Мав чимало нагород та відзнак, але Андрій відчував, що це не його, прагнув постійного розвитку, хотів дізнаватися все більше нового. Тож повернувся до цивільного життя — починав вантажником, опановував додаткові спеціальності, працював різником скла. Але зрозумівши, що досяг тут максимуму, почав шукати розвитку далі. Зокрема, займався проектуванням модульних будинків у компанії “Ховер Україна”.
\n\n
“Іще за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення Андрієві телефонували з військкомату. А 24 лютого вранці він вже був там, спершу сказали прибути 25 числа, але за кілька годин зателефонували — його чекали того ж дня. Андрій зібрався і пішов. Він не вагався, розумів усе,” - розповідає мама Героя Віра.
\n\n
Вигартуваний у вогнях АТО Андрій усе тримав у собі. Для рідних про себе не розповідав — завжди все було добре — а от про них розпитував. Він завжди намагався до кожного знайти особливий підхід, приділити увагу, допомогти.
\n\n
Фізично та морально витривалий Андрій завжди рухався уперед. Його брат пригадує, що під час сходження на Говерлу мало хто встигав за ним. А після того як стрибнув з парашутом сам, подарував сертифікат другові — іще двох приятелів підбурив стрибати разом з ними. Здавалось, що для нього немає нічого неможливого. Бо ж навіть службу в АТО він поєднував із навчанням на заочному відділенні університету.
\n\n
“Зараз ми по крупинках збираємо інформацію про Андрія на війні, адже він нічого не розповідав. Не любив говорити наперед, лише коли справу закінчить — от тоді був готовий розказати. А ще обов’язково доводив до кінця розпочате. Ми не знали, що йому присвоїли нове звання, не знали, що став командиром відділення, що і на війні знаходив можливість опанувати щось нове. Наприклад, він навчався керувати дроном, а ми про це дізналися, коли отримали його сертифікат...” - продовжує мама.
\n\n
Відвертий, добрий, справедливий, щирий, завжди із посмішкою — таким пам’ятатимуть Андрія батьки, брат, рідні та знайомі. Він умів помічати те, на що багато інших не звернули б уваги, не проходив повз людської біди. Андрій ставив перед собою цілі, будував плани, але...
\n\n
7 червня 2023 року під час артилерійського обстрілу Андрій отримав поранення. Він переніс дві операції — медики та сам Герой боролися за життя. Тож вирішено було транспортувати його у Дніпро. На жаль, 8 червня командир розвідувального відділення, молодший сержант 29-річний Андрій Нікітюк помер від отриманих поранень в кареті швидкої допомоги під час транспортування...
\n\n
“Знаєте, є така категорія людей – незамінні. Андрій був саме із таких. Він був Справжній. Вірний друг, веселий колега, справжній патріот та Людина з великої літери. Час стирає все, він нещадний, безжальний, але пам'ять про близьких людей завжди залишається в нас. Адже вони у нас у душі, у найпотаємнішому місці. І сьогодні одну частинку душі забрали. І біль від цієї втрати, як і пам'ять завжди буде всередині,” - розповідає про Андрія один з його побратимів.
\n\n
Прощання із Героєм відбудеться завтра, 14 червня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі “Нове”...
\n