$\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\"$ Молоді, щирі та віддані своїй країні. Саме такими є наші мужні захисники. Вони, не жалкуючи власних сил та власного життя, стають на захист рідної землі. В’ячеслав Дмитрук та Валерій Петрицюк все життя проживали у Рівному, і їх життя склалося так, що сьогодні дві родини Героїв разом проводять найрідніших людей в останню земну дорогу.

$\"\uD83D\uDE4F\"$ Солдат В’ячеслав Дмитрук народився 20 квітня 1983 року у Рівному. Саме тут навчався у школі за числом 6. Після завершення навчання служив в армії, бо завжди мав мрію стати прикордонником, бути військовим, охороняти.

Після завершення служби в армії В’ячеслав працював у Державній службі охорони, а останні два роки супроводжував інкасаторів, як охоронник однієї з київських фірм.

Отримав повістку наш мужній герой у квітні цього року. А 17 квітня його відправили на навчання до Житомира. Після цього був місяць навчання в Англії, повернення до Житомира і відправка безпосередньо в зону бойових дій.

- Про саму службу він розповідав не багато. Постійно казав мені, що ти сам прекрасно розумієш, що це військова таємниця, - згадує батько Микола. - Найчастіше просто запевняв нас з мамою, що живий та здоровий. Під час останнього його дзвінка він попередив, що не виходитиме на зв’язок три тижні, а після повернення з завдання відразу зателефонує, але, на жаль, цього так і не сталося...

Гранатометник 2 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону, солдат В’ячеслав Дмитрук загинув 10 вересня 20232 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Білогірівка Сєвєродонецького району Луганської області.

$\"\uD83D\uDE4F\"$ Валерій Петрицюк народився 2 травня 1987 року народження у Рівному. Навчався у рівненській школі за числом 28. В армії не служив, а відразу після завершення навчання почав працювати. Займався будівельними роботами, а крайнім місцем роботи Валерія був здолбунівський ринок, де працював охоронцем.

Наш герой двічі хотів йти добровольцем на війну, але коли говорив про це мамі, то вона його відмовляла від такого рішення. Коли ж прийшла повістка, то Валерій зрозумів, що це знак - він потрібен на фронті саме зараз.

З кінця червня 2023 року проходив навчання в Житомирі, а після цього був місць навчання у Британії. Валерій казав, що військова справа йому подобається і радів тому, що може служити на благо країни. Знав, що має боронити державу заради майбутнього свого 15-річного сина Максима.

- На початку серпня син узявся до виконання завдань на Донеччині, а далі — на Харківщині. Наша остання розмова була 7 вересня, - згадує мама героя Любов. - Він був дуже задоволений та натхненний, адже мав зустріч з двоюрідним братом, який служить поруч. Вірив в краще та готовий був виконувати наступне своє завдання, але саме воно і стало для нього останнім...

Добрий, турботливий, щирий та завжди готовий допомогти Валерій Петрицюк загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вільшанка Куп’янського району Харківської області.

$\"❗\"$ Прощання з Героями відбудеться завтра, 15 вересня, о 10 годині на майдан Незалежності. Поховають обох мужніх захисників на кладовищі “Нове”.

$\"\"$