Троє вірних своїй країні Героїв повертаються додому, аби знайти вічний спочинок... Біль стискає серця рідних та знайомих, бо вже завтра віддамо останню шану нашим захисникам — Дмитру Ботану, Володимиру Крижановському та Владиславу Кисілю...

Він народився 27.09.1989 року в місті Рівне. Саме тут навчався у школі за числом 13. Далі - освіту здобув у автотранспортному технікумі. За фахом Дмитро був організатором міжнародних перевезень і логістом автомобільного транспорту, але ніколи не цурався різної роботи. Працював і водієм, і столяром, і барменом.

До повномасштабного вторгнення наш Герой працював у Польщі, саме там і застало його повномасштабне вторгнення. Дружина Дмитра та 10-річна донечка у лютому 2022 року перебували у свекра на Херсонщині.

Саме для того, щоб звільняти Херсон та інші українські землі, щоб боронити свою родину та народ, мужній герой повертається до України вже 28 лютого та стає добровольцем на захист Батьківщини.

“Про події війни Дмитро говорив з захопленням. Він був радий тому, що робить щоденно свій внесок у майбутню перемогу, - згадує дружина Героя Олена. - Він завжди говорив, що краще померти Героєм, ніж жити на колінах. Тому жодного разу не шкодував про своє рішення стати на захист рідної землі.”

Дмитро мав позитивний \"Брат\". Адже він допомагав усім побратимам, які його оточували. Завжди привітний,відкритий, щирий, готовий прийти на допомогу та відданий своїй справі Дмитро Ботан загинув 1 жовтня 2023 року. Життя зв'язківця розвідувальної роти обірвалося під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу противника поблизу населеного пункту Оріхів Запорізької області.

$\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\"$ Володимир Крижановський народився у Рівному 22 травня 1988 року. Навчався в ЗОШ № 13 міста Рівного, після школи закінчив Рівненський професійний ліцей, здобувши професію слюсаря з ремонту автомобілів.

Володимир проживав з мамою та рідною сестрою. Та, на жаль, втратив матір, а потім - і рідну сестру, якій не виповнилося ще й 20. Із великої родини у Героя залишилось лише двоюрідні дві сестри та два брати.

Володимир все життя змінював роботу, здебільшого працював в будівельній сфері. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, нікому й слова не сказавши, добровільно став на захист країни. Зателефонував рідним вже коли проходив підготовку на Житомирщині.

\"Востаннє ми розмовляли ще у Житомирі, а потім його відправили у Чернівці та звідти - на Запорізький напрямок. Володя завжди повторював, що все добре. Ніколи не ділився своїм душевним станом і нічого не розповідав,\" - каже двоюрідна сестра Героя Марина.

Близько року Володимир віддано стояв на захисті країни та віддав власне життя за рідну землю. Солдат Володимир Крижановський загинув 22 вересня 2023 року в результаті артилерійського обстрілу в Запорізькій області.

$\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\"$ Владислав Кисіль народився у місті Рівному. Закінчив Економіко-правововий ліцей, а згодом здобув вищу економічну освіту у Національному університеті водного господарства і природокористування. Працював в автомобільному бізнесі.

“Владислав був членом громадської організації РОВО “Побратими Рівне”, які з 2017 року брали участь в гуманітарному проекті \"На Щиті\" та займались національно-патріотичним вихованням молоді. З моменту повномасштабного вторгнення він не міг залишатися осторонь, не міг просто сидіти вдома... Сказав, що мусить захищати суверенітет та незалежність України — батьків, дружину, 5-річного сина, молодшого брата... Тож пішов добровольцем! Він постійно займався спортом, мав міцне здоров’я, тож бачив себе лише у спецпризначенцях. Доклав чимало зусиль, аби потрапити в еліту 142-ий центр підготовки Сил Спеціальних Операцій, де гарно себе зарекомендував та був направлений на навчання до Британії, по поверненню пройшов ряд спеціальних підготовчих курсів отримав диплом розвідника ССО,” - розповідає друг та побратим Героя Юрій.

Численні навчання, бойовий характер та витримка допомогли Владиславу увійти до складу однієї з кращих груп спеціального призначення. За його плечима численні бойові виходи на Херсонщині та Запоріжжі.

“Він був справжнім: другом, побратимом, товаришем. Надзвичайно любив свою сім’ю, родину, сина. Дбав про своїх товаришів, ніколи не лишався осторонь, завжди відгукувався, коли була потрібна його допомога чи підтримка. Він був справжнім і відданим патріотом, міцним і чесним воїном, який віддав найцінніше - ЖИТТЯ, боронячи свою землю,” - продовжує Юрій.

7 вересня 2023 року до Дня розвідника, Владислава Кисіля нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”. А 3 жовтня 2023 року Владислава нагородили “Хрестом за мужність”, на жаль, посмертно...

28-річний Владислав Кисіль, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність 2 жовтня 2023 року загинув, отримавши мінно-вибухове поранення несумісне з життям на Запорізькому напрямку.