{"ID":18561,"ParentContentListID":null,"Title":"Завтра Рівне попрощається із трьома Героями","ShortContent":null,"Priority":1,"PublicDate":"2024-01-28T16:42:13.597","ActualFromDate":null,"ActualToDate":null,"URL":null,"UrlDescription":null,"UrlLabel":null,"UrlOpenInNewWindow":false,"ContentID":12447,"Content":"\n\n\n\n\n
\n
Завтра на центральному майдані Рівного в останню путь поведемо трьох мужніх захисників нашої країни - Дмитра Каменчука, Михайла Ткачука та Олександра Усача.
\n
 
\n
\n
\n
\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\" Дмитро Каменчук народився в місті Рівне. Все життя проживав в селі Колоденка. Дмитро навчався в місцевій середній школі, після закінчення якої вступив в Чернігівський юридичний технікум, де здобув освіту в сфері права.
\n
 
\n
\n
\n
Після строкової служби в армії розпочав свій трудовий шлях у Рівненській податковій інспекції оперативним співробітником. Також працював в Корнинській сільській раді, у різних комерційних структурах та був найманим робітником.
\n
\n
\n
Разом із дружиною виховували синів Миколу та Олександра і доньку Софію.
\n
\n
\n
Гідний син своїх батьків - вчителів Зої Миколаївни та Василя Кириловича, люблячий батько та патріот України, який не міг лишатися осторонь, коли країна у небезпеці. Саме таким і був Дмитро. Тож на початку повномасштабного вторгнення не вагаючись пішов до військкомату. Очікуючи повістку, брав участь у спорудженні блокпостів. На фронт пішов добровольцем 8 березня 2022 року. Служив на Запорізькому, Донецькому та Дніпропетровському напрямках. Брав участь у визволенні Харківщини, за що отримав відзнаку.
\n
 
\n
\n
\n
48-річний старший солдат Дмитро Каменчук загинув 23 січня 2024 року внаслідок ракетного удару противника на Харківщині.
\n
\n
\n
У своїх соціальних мережах Дмитро написав: «ЗСУ. Захищаю рідну Батьківщину. Ненавиджу рашиську наволоч. Люблю рідних!!» Цим словам він залишився вірним до кінця свого життя.
\n
 
\n
\n
\n
\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\" Михайло Ткачук народився у селі Невірків. Після завершення навчання у місцевій школі, повністю віддав сили роботі. Тривалий час був слюсарем у КП \"Рівнеелектроавтотранс\", а за тим працював м'ясником у супермаркеті Fozzy.
\n
 
\n
\n
\n
Дружина Героя Анна розповідає, Михайло дуже любив риболовлю, був надзвичайно добрим та щирим, міг віддати заради інших усе. Та понад усе любив своїх рідних. Разом із дружиною виростили трьох донечок, тішилися дворічному онуку.
\n
 
\n
\n
\n
У січні 2023 року Михайла мобілізували. Він без вагань став до лав Збройних сил України. Повторював рідним, що мусить служити, адже хоче вберегти їх, готовий зробити все, щоб ворог не прийшов у рідні землі.
\n
\n
\n
\"Михайло багато розповідав про ті страхи, що довелося побачити, коли був на передовій. Він займався евакуацією полеглих, це було дуже важко для нього морально, як і для кожної людини. Але це потрібно було робити,\" - розповідає дружина.
\n
 
\n
\n
\n
У червні 2023 року Михайло отримав важке поранення у руку. Переніс велику кількість операцій, знеболення, наркозу... Це позначилося на здоров'ї захисника, яке і до того добряче постраждало. На жаль, 26 січня 2024 року 45-річний солдат Михайло Ткачук помер...
\n
\n
\n
\"Він так хотів дочекатися статусу учасника бойових дій, але... Документи ми отримали вже коли Михайла не стало,\" - каже дружина.
\n
 
\n
\n
\n
\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\" Олександр Усач народився у селі Балашівка. Закінчив місцеву школу та присвятив себе улюбленій справі - роботі по дереву.
\n
 
\n
\n
\n
Він не мав досвіду військової служби, але коли ворог відкрито напав на рідну країну, покинув роботу за кордоном і повернувся в Україну, щоб добровольцем стати до лав ЗСУ.
\n
\n
\n
\"Він говорив, що як українець мусить це зробити. \"Якщо ми їх не зупинимо, то вони прийдуть сюди, до нас\" - це було його переконання, тому пішов,\" - розповідає дружина Героя Антоніна.
\n
\n
\n
Олександр мав заради кого воювати - виховував чотирьох дітей. Людина із золотими руками, який доводив до кінця все, за що брався, у нього все виходило. Проте про негаразди військової служби рідним не розповідав.
\n
 
\n
\n
\n
\"Він тримав це у собі, у нього завжди було все добре, жодного разу не пожалівся. Він ніколи не казав, що чогось не зможе. Завжди брав паузу, думав і робив. Людина із золотим серцем, яка ніколи не піднімала голос, надзвичайно ніжний, турботливий чоловік та батько... Немає слів, щоб описати, яким хорошим він був. Таких людей більше не зустрічала...\" - каже дружина.
\n
\n
\n
На жаль, серце Героя не витримало навантаження... 20 січня 2024 року 49-річний молодший сержант Олександр Усач помер у лікарні...
\n
 
\n
\n
\n
Прощання із Героями відбудеться завтра, 29 січня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають їх на кладовищі Нове...
\n
 
\n
\"\"
\n
\n\n","AvatarURL":"https://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/18561/421915113_882441317223722_8217559814122181572_n.jpg","AvatarAlt":null,"Tags":[{"ID":273,"Name":"війна"}],"Files":[{"FileName":"421915113_882441317223722_8217559814122181572_n.jpg","ExtensionType":8,"FileSize":126719,"Extension":"jpg"}]}