{"ID":19457,"ParentContentListID":null,"Title":"Завтра Рівне віддасть шану двом загиблим Героям Андрієві Морозовському та Олександру Вознюку","ShortContent":null,"Priority":1,"PublicDate":"2024-05-16T00:00:00","ActualFromDate":null,"ActualToDate":null,"URL":null,"UrlDescription":null,"UrlLabel":null,"UrlOpenInNewWindow":false,"ContentID":13126,"Content":"<!DOCTYPE html>\n<html>\n<head>\n</head>\n<body>\n<div>\n<div dir=\"auto\"><img src=\"https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tf2/1/16/1f1fa_1f1e6.png\" alt=\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\" width=\"16\" height=\"16\" /> Андрій Морозовський народився 4 грудня 1980 року в Рівному. Навчався у Рівненській школі №1. Після закінчення навчання відразу пішов працювати. Спробував себе у різних галузях, останні роки вів підприємницьку діяльність у сфері торгівлі.</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">&laquo;Тато був надзвичайно добрий, щирим, чуйним, справжньою душею компанії. Дуже любив фільми та музику, добре на них розумівся. А ще писав вірші. У нього дуже добре це виходило. Здебільшого ліричні, про любов, про маму&hellip;&raquo; - розповідає син Героя Дмитро.</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">Андрій долучився до лав Збройних сил України у лютому 2024 року.</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">&laquo;Він був зовсім не військовою людиною, не прагнув на війну. Але завжди говорив, якщо покличуть, то не буде ховатися, піде воювати заради своїх синів &ndash; мене і 12-річного брата. Так і сталося. Він розповідав, що їх гарно вчили, що навчився добре стріляти. Вірив, що все буде добре,&raquo; - продовжує син Героя.</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">Та на жаль, сумна звістка надійшла в родину надто рано&hellip; 43-річний солдат Андрій Морозовський загинув 11 травня 2024 року на Донецькому напрямку. Люблячий батько, хороший син для матері &ndash; таким він залишиться у пам&rsquo;яті близьких.</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\"><img src=\"https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tf2/1/16/1f1fa_1f1e6.png\" alt=\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\" width=\"16\" height=\"16\" /> Олександр Вознюк народився 6 травня 1972 року у селі Тучин. Закінчив місцеву школу, а потім професійно-технічне училище у Клевані. Проте здобута тут спеціальність так і не знадобилася Олександрові по життю. Адже присвятив себе зовсім іншій справі.</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">&laquo;Його всі навколо знають як столяра із золотими руками. Дід Саши був столяром, брат вчився на столяра і ось так поряд із ним, а можливо і генетично, Саша закохався у цю справу, вчився все робити сам. Десь підкажуть, десь по інтернету подивиться, і завжди знайде варіант, як виконати замовлення. Міг годинами сидіти за комп&rsquo;ютером, малювати, розраховувати, але придумати рішення. &laquo;Немає неможливого, щоб його не можна було виконати&raquo; - так говорив. Він умів так розрахувати, щоб і бажання замовника виконати і зробити це найпростішим способом,&raquo; - розповідає дружина Героя Ольга.</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">Віддаючи всю душу улюбленій роботі, Олександр дбав і про людей. Ніколи не відмовляв у допомозі чи підтримці, якщо хтось його просив, завжди був готовий віддати останнє, нічого не шкодував, ані зусиль, ані часу, ані фінансів&hellip;</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">&laquo;Я і донечки завжди відчували себе поряд із ним, як за кам&rsquo;яною стіною, був справжнім щитом для сім&rsquo;ї. Він міг відмовити собі у чомусь, але нам не відмовляв у жодній забаганці, все, чо віком, найкращим батьком. У рідному Тучині ніхто не може повірити, немає нікого, хто б сказав про Сашу щось погане. Світла, добра, чуйна людина. Дуже любив життя, постійно пізнавав нове, цікавився документальними фільмами, історією&hellip;&raquo; - продовжує дружина.</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">Олександр служив строкову службу в армії, тому розумів, що його призвуть на службу.</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">&laquo;Саша зовсім не військова людина, він побоювався тої війни, не прагнув воювати, але й ховатися не збирався. Він чекав повістки, душею відчував, що його мобілізують. Говорив, що піде, бо мусить захистити своїх дітей, сім&rsquo;ю, країну&hellip;&raquo; - додає Ольга.</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">Олександр проходив кількамісячне навчання, а згодом їх направили на Запорізький напрямок. Це було їх бойове хрещення, яке на жаль, для багатьох стало останнім&hellip; 51-річний солдат Олександр Вознюк загинув 9 червня 2023 року на Запорізькому напрямку&hellip; Лише за рік тіло Героя повертається додому&hellip;</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n</div>\n<div>\n<div dir=\"auto\">Прощання із Героями відбудеться завтра, 17 травня, о 9.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають Андрія Морозовського на кладовищі &laquo;Нове&raquo;, а Олександра Вознюка &ndash; у рідному Тучині&hellip;</div>\n<div dir=\"auto\">&nbsp;</div>\n<div dir=\"auto\"><img style=\"display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;\" src=\"https://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/19457/photo_5346132427296331242_y.jpg\" alt=\"\" width=\"640\" height=\"326\" /></div>\n</div>\n</body>\n</html>","AvatarURL":"https://rvrada.gov.ua/portalfiles/1/1/19457/photo_5346132427296331242_y.jpg","AvatarAlt":null,"Tags":[{"ID":273,"Name":"війна"}],"Files":[{"FileName":"photo_5346132427296331242_y.jpg","ExtensionType":8,"FileSize":141130,"Extension":"jpg"}]}