$\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\"$ Роман Оліфір народився 31 грудня 1986 року у місті Чистякове (колишній Торез) Донецької області. Там закінчив 10 місцеву школу. А за тим здобув фах юриста у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.

У 2014 році через військові дії разом із рідними вимушені були виїхати з рідного міста та переїхати на Рівненщину. Тут Роман працював спершу заступником, а за тим керівником сільськогосподарського підприємства. Дбав про батьків, разом із дружиною Марією виховували маленьку донечку Анечку. Надзвичайно добрий та світлий Роман швидко став своїм на Рівненщині, його полюбили й прийняли, наче провів тут усе своє життя.

«Роман не служив в армії. Це його брат – учасник бойових дій у зоні проведення антитерористичної операції, і зараз теж бере активну участь у бойових діях. Але Рома не міг лишатися осторонь, він хотів боронити своїх рідних, захищати державу, хотів перемоги й підняти український прапор над рідним містом на Донеччині. Тому у лютому 2023 року добровольцем долучився до лав Збройних сил України, служив у морській піхоті», - розповідає дружина Героя Марія.

Чесний та людяний Роман практично весь період служби провів у зоні активних бойових дій. Але жодного разу не поскаржився, не нарікав, що важко.

«Навіть під час телефонних розмов, коли ми чули, що зовсім поряд із ним лунають вибухи, Рома завжди заспокоював, що з ним все нормаль, що у них все тихо, все добре», - продовжує Марія.

На жаль, 23 червня 2024 року 37-річний матрос Роман Оліфір загинув під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку.

$\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\"$ Олег Сидорчук народився 29 грудня 1982 року у Рівному. Коли хлопчик навчався у початкових класах, родина переїхала до Шпанова. Саме тут Олег і закінчив загальноосвітню школу. А за тим – Рівненський державний аграрний коледж за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівельних споруд». Працював у Рівненському міськШЕУ.

«У 2016 році Олег прийняв водне хрещення та приїхав у Авдіївку з волонтерською місією. Місто постійно перебувало під обстрілами, тож Олег допомагав у скрутних ситуаціях, працював із знедоленими, багато працював із дітьми. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, ми зрозуміли, що більше залишатися в Авдіївці не можна, тому разом із моїми батьками виїхали на батьківщину Олега, сюди на Рівненщину. Чоловік повернувся на роботу у ШЕУ. Він не зміг лишатися осторонь, тож знову почав волонтерити – їздив у Авдіївку, привозив усе необхідне, допомагав іншим виїхати місцевим», - розповідає дружина Героя Ольга.

«Олег любив людей, любив Бога, неймовірно любив свою країну, був справжнім патріотом. Тому не ховався, не відмовлявся, і став на захист. Служив у батальйоні «Вовки Да Вінчі», був на Куп’янському напрямку, потім на Донеччині. Харизматичний, чесний, правдолюб. Олег міг повести за собою людей, не ховався за спинами, брав на себе відповідальність. Не дарма мав спеціальний шеврон із написом «Здаватися заборонено!» Він був щирим християнином і ніс любов до Бога до своїх побратимів, любив свою донечку Маргариту, якій вже 19 років, маму, брата», - продовжує Ольга.

Він хотів стати капеланом, а став ангелом… Молодший сержант 41-річний Олег Сидорчук загинув 23 червня 2024 року на Донецькому напрямку.

Прощання із Героями відбудеться завтра, 29 червня, о 9.30 на майдані Незалежності. Поховають Романа Оліфера у селі Тучин, де мешкає родина. Чин похорону Олега Сидорчука відбудеться у церкві «Світанкова зоря» (Рівне, вул. Плужника, 3). Поховають його у селі Шпанів…

$\"\"$