{"ID":22415,"ParentContentListID":null,"Title":"Рівне попрощається з Героями – Павлом Поліщуком та Володимиром Цекларем","ShortContent":null,"Priority":1,"PublicDate":"2025-06-04T14:03:18.243","ActualFromDate":null,"ActualToDate":null,"URL":null,"UrlDescription":null,"UrlLabel":null,"UrlOpenInNewWindow":false,"ContentID":15319,"Content":"\n\n\n\n\n\n
![\"\uD83C\uDDFA\uD83C\uDDE6\"](\"https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/tf2/1/16/1f1fa_1f1e6.png\")
Павло Леонідович Поліщук народився 17 вересня 1979 року у місті Звягель, що на Житомирщині. Навчався у школі №3 м. Звягель, згодом у Поліському національному університеті.
\n
\n
Після одруження у 2000 році оселився у Рівному.
\n
\n
\n
У мирному житті Павло працював у сфері будівництва, працював на себе.
\n
\n
\n
До лав Збройних сил України доєднався за власним бажанням з 12 липня 2024 року. До цього не мав військового досвіду, але коли країна потребувала захисту — він без вагань став на її оборону.
\n
\n
\n
Вів активний спосіб життя — захоплювався спортом, зокрема джиу-джитсу. Любив риболовлю, знаходив у ній душевний спокій.
\n
\n
\n
Для рідних Павло назавжди залишиться турботливим чоловіком, відданим батьком. Жив заради родини, любив своїх синів, старався дати їм усе найкраще.
\n
\n
\n
На жаль, 45-річний солдат Павло Поліщук, загинув у день свого народження 17 вересня 2024 року на Покровському напрямку під час виконання бойового завдання. Лише зараз вдалося повернути тіло, для гідного прощання з Героєм.
\n
\n
\n
У Героя залишилися дружина та двоє синів — 24 і 16 років. Також племінник і племінниця.
\n
\n
\n
Цеклар Володимир Андрійович народився 2 вересня 2001 року у селищі Квасилів. Навчався у місцевій школі, згодом — у Квасилівському професійно-технічному училищі. Працював адміністратором на автомийці в Рівному.
\n
\n
\n
\"Володимир був добрим, домашнім хлопцем, дуже любив футбол і церкву, допомагав виховувати молодших брата й сестру — Таїсію та Тимура. У дитинстві займався плаванням і вільною боротьбою. Мріяв розпочати власну справу\", - розповідає мама Ірина.
\n
\n
\n
З початком повномасштабного вторгнення Володимир не залишився осторонь: спершу допомагав у територіальній обороні, ніс службу на блокпостах у рідному Квасилові. Брав участь у патрулюванні, охороні громади під час перших тижнів вторгнення.
\n
\n
\n
Добровільно вирішив вступити до війська — сказав матері: «Мамо, хто як не я». Його друг дитинства загинув на фронті, і Володимир вирішив, що має продовжити боротьбу.
\n
\n
\n
У квітні 2024 році доєднався до лав ЗСУ. Проходив підготовку в Польщі, згодом брав участь у бойових діях. Був поранений, після реабілітації повернувся на службу. Згодом пройшов навчання у Великій Британії, отримав звання молодшого сержанта, командував підрозділом, тренував побратимів.
\n
\n
\n
На жаль, 2З-річний молодший сержант Володимир Цеклар загинув 26 травня 2025 року під час виконання бойового завдання у Краматорському районі.
\n
\n
\n
У Героя залишилися мама, брат, сестра та батько, який теж став на захист України, за прикладом сина.
\n
\n
\n
Прощання із захисниками відбудеться у четвер 5 червня, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба за Павлом Поліщуком відбудеться у Свято Покровському Соборі. Поховають Героїв на Алеї Героїв кладовища «Нове».
\n